Цитатник
Цитатник «Книжника-review» та «Книжки року»
2005
… «Книга года» способствует формированию хорошего литературного вкуса и моды на украинскую книгу. Хотя, по мнению пана Родыка, «во многих номинациях победили книги, которым я не дал бы первого места». Очевидно, это свидетельство непредвзятости рейтинга.CosmoLady, 2005, №4.
… Василий Шевченко, заместитель председателя Государственного комитета телевидения и радиовещания: «Думаю, что «Книжка року» должна быть общенациональным рейтингом».Киевский телеграф, 18.03.2005.
… Акція «Книжка року» під гаслом «Читайте книжки, що стали подією» утримує суспільство від девальвації цінностей.День, 12.03.2005.
… Очевидно, для 7-ї європейської міністерської конференції у сфері ЗМІ, на яку в Київ з’їхалися 46 закордонних міністрів, виставки «Україна інформаційна» було замало, добре було долучити і позитивний бренд «Книжка року».Україна молода, 12.03.2005.
… В программу Киевской международной книжной выставки-ярмарки включена ставшая традиционной церемония награждения победителей всеукраинского рейтинга «Книжка года». Чувствуя, что это начинание может вывести книжный рынок Украины на качественно новый уровень,.. организаторы уже имеющихся выставок начинают плести интриги.Вечерние вести, 11.03.2005.
… Довести, що якісна українська книжка таки є, що вона заслуговує на увагу читачів, вивести її з-поза лаштунків на авансцену й закликаний рейтинг «Книжка року».Метро, 14.02.2005.
… Іншого, аналогічного конкурсу в українському книжковому просторі не існує,.. ця подія не залишає нікого з-поміж видавців байдужими.Книжковий клуб плюс, 2004, №12.
2004
«Книжник-ревю» (http://review.kiev.ua/) — сюда не помешает заходить, дабы быть в курсе событий украинской литературной жизни. Во-первых, «Книжник» — живое издание, которое старается держать руку на пульсе агонии и развития украинской литературы. Во-вторых, здесь обитают учредители украинской «Книги года». Короче, перед вами активный участник «Процесса»(Украинский Литературный портал, 06.09.2004)
«О ситуации в отечественном книгоиздании дает представление Всеукраинский рейтинг «Книжка року», проводимый журналом «Книжник-ревю» вместе с «Фондом сприяння розвитку мистецтв». По словам его главного редактора Константина Родика, усилия, потраченные его коллективом на то, чтобы убедить общественность в самом факте существования украинской книги, не прошли даром»(Одесские известия, 17.08.2004)
«Нема такого місця, де репрезентована вся мапа українського книговидання. Цієї картини нема навіть в таких великих книгомоніторинґових центрах, як «Книжник-ревю»(Книжковий огляд. 2004, №4)
«Погуляв по сайті «Книжника» — схоже, що сильне видання… Там завжди цікаві рецензії, професійні, виважені, часто буває, що подають про одну книгу дві, звісно, різні за змістом — це заохочує аналізувати… На жаль, ходять чутки, що друковану версію «Книжника» «заморозять», принаймні на літо… Прикро буде, якщо журнал прикриють…»(http://misto.ridne.net/, 08.06.2004)
«Сама церемонія вручення нагород у Національній філармонії виглядала погано відрежисируваним аматорством… Але водночас треба віддати належне організаторам — жодної альтернативи й досі ніхто не спромігся запропонувати»(Книжковий клуб плюс. 2004, №3)
«Організатори «Книжки року» не тримають зла на «неугодних». Підтвердженням може слугувати факт про те, що цьогоріч серед переможців — видавництво, яке, за чутками, посварилося з «Книжником-review», і тому їх у цій акції начебто ігнорували»(Ратуша. 25.03.2004)
«Звичайно, мені приємно бути переможцем — навіть з тієї точки зору, що книжка краще продаватиметься, — зауважує Юрій Винничук, чия «Мальва Ланда» стала лідером «Книжки року’2003». — Шкода, що в нас наразі немає такого конкурсу (наприклад, як «Ґонкурівська премія»), який за престижем дорівнював би «Книжці року», але оцінював насамперед авторів та їх тексти»(Львівська ґазета. 25.03.2004)
«В Росії є державне фінансування книжкових проектів. Скажімо, той же головний редактор газети «Книжное обозрение» Ґаврілов щодня на НТВ рекомендує «Книжку до сніданку»…
В нас же нічого схожого наразі немає! У нас же все мусить тягнути Анатолій Толстоухов, причому не як державний службовець, а як почесний президент Фонду сприяння розвитку мистецтв. Цей факт може бути приємною характеристикою для Анатолія Володимимровича, але це від’ємна характеристика для держави»(Поступ. 10.03.2004)
«Те, чого із затамованим подихом усе літературно-спрямоване українське товариство чекало впродовж кількох місяців, нарешті відбулося. 26 лютого було оприлюднено результати п’ятої акції «Книжка року’2003». Інтриги додавали численні плітки, які стрімко ширилися реальним і віртуальним простором…
Видавець, який береться в Україні за видання, приміром, гарного роману, може навіть не мріяти про перемогу на «Книжці року», якщо він по-справжньому не постарається як ремісник»(Дзеркало тижня. 06.03.2004)
«Цей всеукраїнський конкурс наразі являється єдиним в Україні заходом, покликаним діагностувати протягом року напівхворе вітчизняне книговидання… Від часу заснування премії у неї не було аналогів в українській книжковій практиці, втім, вона й досьогодні залишається найавторитетнішою та найгучнішою у своєму сеґменті. Відбувається це, по-перше, через брак інших, бодай скільки-небудь значущих, українських альтернатив… «Книжка року» — поки що одноосібний український «Оскар» у галузі книжкового бізнесу»(ПіК. 13.02.2004)
«Без сумніву, рейтинґ «Книжка року» — найбільш очікувана подія в літературному житті України»(Книжковий клуб плюс. 2004, №2)
«Поза сумнівом, «Книжка року’2003» — найбільш очікувана подія в нашому літературному житті, на яку з нетерпінням чекає на тільки вся причетна до цього письменницька громада, а й численні читачі»(Урядовий кур’єр. 05.03.2004)
«Це не єдина книжкова номінація в Україні, але саме «Книжка року» намагається помітити видання українською мовою й надати іміджеву підтримку українському книговидавцеві»(День. 02.03.2004)
«Держава не уповноважувала організаторів «Книжки року» проводити рейтинґ — на відміну від Росії, де це покладено на виконавчу гілку влади»(Вечірній Київ. 03.03.2004)
«На «Книжці року’2003»… питома маса поважних джентльменів у костюмах і краватках значно збільшилась… Українські книжкові «Оскари» роздані, напевне, так чи інакше вони стануть орієнтирами для читацької аудиторії»(Україна молода. 28.02.2004)
«Сергій Дяченко: «Я дуже люблю цей форум «Книжка року», бо це високопрофесійне дійство… Немає ніяких інсинуацій, змов, кланів, як це буває на інших форумах»(Панорама новин. 27.02.2004)
«Книжка року», як одноосібний офіційний представник цілісного поняття «українська книга»… Показово, що про існування української книги дехто серйозно замислюється лише тоді, коли настає час заключного етапу «Книжки року»… Тож необхідність і важливість премій на кшталт «Книжки року» сьогодні навіть не обговорюється»(ПіК. 09.03.2004)
«Форум видавців у Львові — це спонтанність та експресія, «Книжка року» — виваженість та продуманість»(Ратуша. 04.03.2004)
«Навіть саме повідомлення про книжки-переможці спонукає нас їх читати, щоб самим переконатися у якості. І в цьому одне з досягнень конкурсу»(Шлях перемоги. 10.03.2004)
2003
«Книжка року», вже авторитетна й респектабельна, приходить собі й далі у перші дні весни, завершуючи китайський рік видавничого світу. Між іншим, усього лише вчетверте — навіть не віриться»(Дзеркало тижня. 08.03.2003)
«Найцікавіший і, безперечно, найпопулярніший поміж різноманітних книжкових конкурсів — «Книжка року»… Красиво обставлений і, що прикметно, безфуршетний. Останнє, вочевидь, засвідчує, що реноме «Книжки року» вже й так доволі високе, й організатори можуть собі дозволити не поїти стада ласих на халяву журналюг — нікуди не дінуться, й так напишуть…»(Книжковий огляд. 2003, №3)
«Книжковий «Оскар» показав, що хочемо і вміємо творити навіть через «не можу»(Київ сьогодні. 06.03.2003)
«Существующий у нас антагонизм между интеллектом и капиталом уже четвертый год подряд пытаются преодолеть устроители Всеукраинской акции рейтинговых опросов «Книжка року»(Киевский телеграф. 10.03.2003)
«Поскольку украинские книгоиздатели по-прежнему довольно слабо рекламируют и пиарят собственную продукцию, отрадно, когда кто-либо помогает людям получать сведения об издаваемой в стране литературе. Это — рейтинг «Книга года»(Деловая неделя. 06.03.2003)
«Тим, що є, мусимо завдячувати насамперед часопису «Книжник-review», котрий узявся за непросту й невдячну справу: з позицій наполовину книжково-бізнесових, але здебільшого все-таки літературно-мистецьких оглядати наш зародковий ринок книгодрукування»(Книжковий огляд. 2003, №4)
«…і таки визнати тезу про відсутність своїх пророків як хибну і не на часі. Принаймні якби це було не так, то така імпреза, як щорічна акція рейтинґового опитування «Книжка року» просто не змогла б відбутися»(ПіК. 08.03.2003)
«А які ж сюрпризи можуть бути, коли ми знаємо, що найкращу дитячу літературу робить «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», найкраща книгарня — «Українська книгарня» у Львові, а best-журналіст Костянтин Родик?»(День. 19.09.2003)
«Такі видання, як «Книжник-review» чи «Четвер», просто не доходять до провінції — весь наклад скуповується міською інтеліґенцією в нападах інформаційного голоду»(Україна молода. 12.11.2003)
«Рейтинги — вещь весьма своеобразная. Есть такие, которым доверять нельзя. Есть и другие — авторитетные, опирающиеся на прозрачную процедуру оценки, на мнения солидных экспертов и имеющие солидный стаж. Именно к последним относится Всеукраинская акция «Книжка года»(Киевский телеграф. 24.11.2003)
2002
«…Вот и рейтинг популярности (не авторов даже – издательств!) – событие национального масштаба»(Власть и политика. 08.03.2002)
«Аналогічних акцій в Україні поки не спостерігається, і це головний аргумент на користь «Книжки року»(Дзеркало тижня. 08.03.2002)
«Найкращий та найбільший книжковий конкурс України — це, безумовно, «Книжка року»… Контора «Книжки року» («Еліт-Профі»+«Книжник-ревю»+Фонд сприяння розвитку мистецтв+К.Родик), звичайно, не Книжкова палата України, але охоплює чи не все варте уваги. Маргінальні конкурси не можуть собі цього дозволити як із фінансових, так і з організаторських та мас-медійних міркувань… Деяким неофітам здається, що «Книжка року» була завжди»(Книжковий клуб плюс. 2002, №2)
«Дистанціювання» на межі фолу, зокрема в «Книжнику-ревю», сприяє появі так званої креативної критики, спроможної творити літературу… За цією тезою стоїть визнання прав критики безпосередньо керувати літературною реальністю — хоч би через комерційний проект К.Родика «Книжка року»(Літературна Україна. 01.07.2002)
«Імена письменників, вишикуваних поважним журі цієї імпрези, складається в контур хвилі актуальної літератури. І такий «гамбурзький рахунок» — ніщо інше як ієрархічно створена піраміда репутацій»(Дзеркало тижня. 25.05.2002)
«Книжка року», «Український бестселер», «Уроки Ситіна» — ці проекти круто загвинтили український читаючий соціум»(Література плюс. 2001, №2)
«Здається, що Ви тепер випередили всіх і по праву зайняли перше місце флагмана сучукрлітпроцеса. Тож із суто інформаційно-комерційного видання перетворилися на таке що навіть формує світогляд і погоду у книжковому бізнесі… То скажіть шановний пане Родику, чи не відчуваєте Ви якоїсь відповідальності за таки тенденції, бо безумовно що Ваше видання насправді дуже впливове і не можна вже зараз про щось мовити про укр. літературу, весь час не звертаючись до Вас?»(з відкритого листа групи письменників, поширеного в Інтернеті)
«І ще одну фестивальну подію варто відзначити особливо: Костянтин Родик передав для бібліотек Харкова й області 100 комплектів книжок-переможців «Книжки року’2001». Нагадаємо: цього року вагомим заохоченням для переможців акції стало те, що по 500 примірників усіх лауреатів та дипломантів викупив Фонд сприяння розвитку мистецтв із метою розподілити по бібліотеках країни»(Книжковий клуб плюс. 2002, №5)
«У сучасних часописах на кшталт модерного «Книжника-Ревю» чи академічної «Критики»… бракує дискусій та професійних суперечок, серед яких пригадується лише інтригуючий діалог В’ячеслава Медвідя з опонентом, що таємничо ховався під псевдо, у тому ж таки «Книжнику»(День. 21.03.2002)
«В последние год-два наш книжный рынок заметно оживился. Лучшие из тех, кто… научился формировать вкусы читателей… престиж организованного Константином Родиком и агентством «Элит-профи» конкурса «Книга года»; успех первой серьезной газеты для издателей и читателей «Книжник-ревю года»(Власть и политика. 22.02.2002)
2001
«…довгоочікувана та поступово набираюча оберти газета «Книжник-Ревю»… одна тільки поява якої віталася мало не всіма, хто хоч якось причетний до літературного та видавничого процесу»(Література плюс. 2001, №2)
«Родик ініціював і сам же, створивши «команду», проводить книжкові рейтинґи, які відразу ж стали помітними подіями книговидавничого й літературного життя. Та навіть започаткована Родиком газета «Книжник-Ревю» — більш ніж авторитетна справа»(Народна газета. 05.04.2001)
«Оксана Забужко: «Хорошу справу робить часопис «Книжник-Ревю»: я відкриваю і дістаю інформацію про те, що вийшло й існує фізично. Тому вкрай важливі такі акції, як «Книжка року’2000»(Україна і світ сьогодні. 13.01.2001)
«Разбор стихтйной структурированности существующего украинского книжного рынка, представленный К.Родыком в книге «Невивчені уроки Ситіна, або Гоголізація триває», — хорошая почва для издателей. Равно как и опыт составления рейтингов, которыми занималась общественная организация «МИАУ-культ», потом — «Элит-профи», к ним был непосредственно причастен автор исследования. В его же активе — проведение акции «Книжка 1999 года». Короче, «Невивчені уроки…» — настольная книга для всех, кто начинает книгоиздательское дело и хочет достичь в нем успеха»(Зеркало недели. 13.01.2001)
«Книжник» був украй необхідний як постійний публічний центр лобістського тиску на законодавчі та виконавські структури задля оптимізації вітчизняного книжкового ринку, над котрим уже не раз квилив «надгробний плач»(Українська культура. 2001, №2)
«Андрей Курков: «Книжник-Ревю», в отличие от других изданий такого рода, каким-то образом пытается реформировать читательское сознание»(Правда Украины. 30.03.2001)
«Один музыкант-неудачник простодушно сказал: легко было Моцарту стать гениальным, ведь до него серьезных композиторов не существовало!.. Так бы каждый сумел! Этот наивный парадокс вспоминается, когда думаешь о Константине Родике, главном редакторе газеты «Книжник-review», издаваемой с прошлой осени… Странное время: все только жалуются, что у нас «ничего нет», вместо того, чтобы просто помечтать. Например помечтать, что хорошо было бы в Украине иметь такую газету, как американская «Бук ревю»! И «Книжник-Ревю» — попытка воплощения таких мечтаний (иначе сложно объяснить, почему рафинировано украиноязычный Родик придумал для своей газеты такое полуненаше название)… Родик, не избегая благородной элитарности, сделал газету «для всех». Это тем более радует, что для него пишут первоклассные авторы. Родик, между прочим, похож на Чингисхана. Не так внешне, хотя и это тоже есть, как по стилю поведения: он очень богат, но это не мешает ему быть очень легким и стремительно завоевывать пространство. «Книжник-Ревю», как уже говорилось, это — точно угаданные ожидания читающего народа. Родик предусмотрел все, что можно ждать от подобного издания… С появлением каждого номера думаешь: нет, это невозможно — либо завтра закончатся книги и не будет о чем писать, либо у Родика исчерпаются силы на то, чтобы регулярно делать такую хорошую газету».(Голос Украины. 12.01.2001)
«Дмитро Стус: «Ми протестуємо проти експансії російської книги, але самі не робимо нічого. Ми лаємо Бузину, а видання Шевченка тим часом зупинилося на третьому томі. А Родик серед цих балачок визначив систему координат: чого ми хочемо і як цього досягти. Кажуть, книгу має опікувати держава. Наша держава або заважає справі, або, в кращому разі, присвоює собі славу тих, хто щось робить. А Родик декларує самостійність і сам втілює свої декларації. Нові покоління наших видавців вчитимуться у Родика»(Голос України. 27.01.2001)
2000
«КВ» уже поздравляли нашу обшественность с выходом новой культурной газеты «Книжник-Ревю»… Как показывают пять вышедших номеров новoго цветного издания… у «Книжника» появился шанс стать главным поводырем в мире книг»(Киевские ведомости. 11.11.2000)
«В очікуванні свята на вулиці української книжки останній редактор газети «Друг читача», ведучий книжкової рубрики в «Телеманії» на «1+1», автор рубрики «Книжкова ятка» в журналі «ПіК», укладач «Книжкового хіт-параду», що виходив в «УМ», засновник рейтингу «Книжка року» Костянтин Родик готує грунт для великого стрибка вітчизняного книжкового бізнесу. Відомий книгознавець започаткував газету «Книжник-Ревю»… Складається таке враження, що Костянтин Родик — великий оптиміст, оскільки він серйозно готується стати монополістом у книжковій галузі. Посудіть самі: рейтинг «Книжка року», газета «Книжник-ревю», книжка «Невивчені уроки Ситіна, або Гоголізація триває», літературна агенція і видавничий проект, який стартує з Нового року. Слідуючи законам ринку, пан Родик збирається запустити книжкові серії масової літератури — український детектив, український любовний роман, вітчизняне фентезі, національний пригодницький роман для підлітків. А також мемуари та біографії. Вражає, чи не так? Залишається переконати депутатів прийняти правильний закон, чим теж займається Костянтин Родик, щоб книжковий бізнес став елементарно вигідним»(Україна молода. 07.11.2000)
«Редактору новой газеты Константину Родику удалось сделать почти невозможное: отыскать-таки в океане периодической печати собственную нишу — актуальную, нужную и эффектную»(Порто-франко. 10.11.2000)
«Усі, хто вже читав перші числа «Книжника-Ревю», були приємно вражені високим рівнем публікацій, кожна з яких має самодостатню літературну цінність, адже, крім Родика з Родіною, з новим виданням для бібліоманів співпрацюють Михайло Бриних, Вікторія Стах, Олена Квасній, Оксана Забужко, В’ячеслав Медвідь та інші метри слова. До того ж, завдяки «Гіт-параду» книжкового продажу та «Книзі-поштою», «Книжник» має неабияку практичну цінність»(Поступ. 30.11.2000)
«Костянтин Родик, автор «Невивчених уроків Ситіна, або Гоголізація триває», віднедавна головний редактор газети «Книжник-review», на сьогодні — один з найвідоміших українських критиків, бібліоменів та «рентгенологів» видавничих процесів…Ця невелика за обсягом книжка… мала би бути напохваті не лише у кожного депутата ВР, але й усього Кабміну, податкової адміністрації, а також відповідальних за гуманітарну політику осіб та сущих в Україні інституцій, котрі дотичні — опосередковано чи безпосередньо — до економічно-культурницького розвою нашої держави і підвищення інтелекту її мешканців… Родик уміє запропонувати для «споживання» і ціле «меню» літновинок, й окрему «страву» з них, уміє фахово зробити «літературний розтин» будь-яких авторів, їхніх потенцій (творчих) і не менш професійно аналізувати «поліглотну» долю «анатомованих» опусів… Він одночасно є і діагностом, і рецептологом, «мегафоном мас», і… голосом, що волає в пустелі»(ПіК. 07.11.2000)
«Книжник-Ревю» — газета красивая, умная и насыщенная. Читая ее, действительно можно получить полное представление о том, каков сегодня украинский книжный рынок. И представление это категорически противоречит устоявшимся сереотипам»(Одесский вестник. 12.10.2000)
«Если вы не знаете, что именно искать на книжных раскладках и когда выйдет в свет книга, которую вы уже давно ждете, — читайте «Книжник-review»(2000. 15.09.2000)